Осінній вечір тихо наступив,
І місяць блідо світив між зірками,
Холодний вечір по обличчю бив
Десь дерева шелестіли поміж нами...
Та річка Рось до берега пливе,
Шукає спокою подалі від міста,
За обрій заходить сонце сумне,
І по щоці тече сльоза скупа
Ти сльози, вітре вдало витри!
Якось морозно по тілу,
тільки легенький вітерець обвіває мене,
Я згадую нашу лагідну розмову,
і як обіймав мене,
але це лиш спогади.
Душа плаче,
тільки списую листи.
І навіть ніхто не обійме за плече,
ніхто не спитає чому заплакані очі,
і ще довші стають ночі!
Ты так далеко,
и мне так не легко,
я вспоминаю твои красивые глаза,
и по щеке бежыт слёза,
я так соскучелась,
мы оба виноваты что так случилось,
я одна как струна гитары,
и мы вовсе не стары, ты одинок...
я одинака...
почему судьба к нам так жестока,
мы любили друг-друга но ещо не понимали етого,
"гордость" как же ж без етого!
1. История любви
Таких как он у нее будет много,
Таких как она у него больше не будет.
Хоть она его и никогда и не забудет,
но никогда и не скажет!
Хоть и много страдала,
но никогда его кариё глаза не забывала.
Никогда не любила, но страдала,
катились солёные слёзы бывала.
Но никому не показывала боли своей,
хотя хотелось прокричать на весь мир ей,
как страдает та что вечно вам улыбаетса!©
2. Дівчина
Чому так важко жити?
Посміхатись і любити,
Чому я потайки плачу?
І в кожному дню радості не бачу,
Хоча і чудова дівчинонька, але одна,
Красива,але сумна...
І в її блискучих очах сльози,
В душі її божевільні грози.
І батьки не розуміють,
Так плакати як вона навіть дощі не зуміють,
Для всіх вона повинна бути ідеальною,
І стежити за фігурою щоб бути сексуальною,
Але ж ніхто не знає як вона плаче,
І ніхто ніколи не побаче!
3. Необдуманые поступки!
В душе у нее осень,
И серце ещо больше болит
Ей очень больно и одиноко,
но она и не в силах ОБ ЕТОМ ГОВОРИТЬ....
Она очень подавлена,
и совсем одна,
И все из-за него.
А ему безрозлично!
Что она чуствует,
что она душевно погибает.
Его поступками она убита,
и слёзами залита,
и всеми попросту ЗаБыТа!
