Сльози вітру

Якось морозно по тілу,
тільки легенький вітерець обвіває мене,
Я згадую нашу лагідну розмову,
і як обіймав мене,
але це лиш спогади.
Душа плаче,
тільки списую листи.
І навіть ніхто не обійме за плече,
ніхто не спитає чому заплакані очі,
і ще довші стають ночі!