Ти не замітив, як ми стали чужими?
Ти не замітив, коли втратили нить?
Не попрощались..не зізнались..Що далі?
Я не знаю, як без тебе вже жить..

Після втрати все стало байдуже..
Після втрати все стало чуже..
В серці камінь..на обличчі усмішка..
Люди вірять, що здорово все..

Посміхаюсь...видаю, що щаслива..
 В голові і у вухах лиш ти..
Та не видам я болю..я сильна..
Не зізнаюсь собі, що це все..

Свій щоденник завершую слізно..
Але ні.. вирву ще один лист..
напишу на вікні :Я щаслива..
І зітру  з лиця увесь біль..

Знову день.. знову холодний цей ранок..
сніг..зима..і лютує мороз..
У цей день важко втримати щастя..
У цей день важко забути за все..

Новий день..і нова нагода..
Я почну знову нове життя..
Воно почнеться вже завтра..в суботу.
А сьогодні я все забуду..хоч жаль..

Я вийшла до снігу..у лютий мороз..
Виглядала я дивно напевне..
Посміхалась усім..щось писала завжди.
Й ішла я кудись..та так впевненно..

Якесь знайоме це місце..та до болю чуже..
я прийшла на поріг до минулого..
коли зізнаюсь собі,що вже немає почуттів,
що вже немає кохання великого...

Оглянулась востаннє..попрощалась з усім..
Повернулась назад на дорогу..
телефон у руках.. смс наче нове..
смс..але ж від кого?

Відкриваю..ім*я таке миле та рідне..
а у змісті лиш слово : Прости..
Я знала, він вийшов..він зараз так близько..
Як я хотіла обійняти..сказати : Верись..

Та стояла..трималась..писала йому вже:
Будь щасливий..За мене забудь..
все..пішла..я пішла вже від нього назавжди..
Сліз не стримувала..душив цей біль..