Дописан наш роман, в нем ссоры через строчку
Поставили мы в нем не запятую, точку
Из жизни я уйти не раз уже хотела
Поверь ведь эти ссоры достали до придела
И люди мне твердят, подруга что с тобой?
А я молчу им в след, болею я тобой.
О Боже почему, так трудно расставаться?
Ведь сердцу не прикажешь, молчать не разрываться.

(Slimlady)

Зачем терзают меня мысли?
И очень больно на душе
Не человек я, только призрак
Не знаю я, по чьей вине
Я отражение сквозь призму
И солнца луч не светит мне
В каком-то странном опьянении
Иду в кромешной темноте!

(Slimlady)

С утра на кухне кофе, сигарета
И мысли где-то в облаках
Через окно лишь лучик света
Душа больна, одолевает страх
На сердце выбит знак Венеры
И плохо стало в тишине
Я вдруг упала на колени
Устала в этой суете...

(Slimlady) 

Ось ще один день пройшов
Знову без тебе.
Я далі страждаю,
Та дзвоню до тебе.
І Господа прошу,
Щоб тебе повернув
На істинний шлях,
Тебе навернув.
Я знаю, банально
Можливо звучить.
Та серце ні дня,
Ні дня не мовчить...
Ти кажеш надії
Вже більше немає
Не вірю, вона 
Остання вмирає
Кохання потік,
Нас переплітає
Частіше нас зводить,
Частіше я знаю.
Можливо це доля,
Нас перевіряє.
Можливо, бо кажуть,
Що щастя немає... 
(Slimlady)

Немає, пішла, тепер в пустоті
Закрита від світу, в якійсь темноті
Пробач, відпустила сьогодні тебе
Немає вже нас, й немає мене
Я знаю це з часом, можливо мине
Але ще кохаю, кохаю тебе!
Стікають сльозами будні мої
Немає опори в наступному дні
Немає підтримки твоєї в мені
І тільки лиш сміх твій звучить в голові...
Навіщо ти ріжеш мене без ножа?
Страждає не тіло, а серце й душа
Не можу повірити, що всерівно тобі
І річ тут мабуть не в тобі, а в мені
Та це не важливо, тону я в пітьмі... 
(Slimlady)

Заебали меня эти тексты и прозы
И в жизни моей, лишь только курьезы 
Какие-то странные, как будто мимозы
Не живы, не лживы, а просто пропиты
Проданы, розданы и впрочем размыты 
Отстали по времени они от меня
Любовь проебала, не жызнь, а хуйня
Не спится теперь, ни минуты, ни дня
И все заебало, заебало меня...
(Slimlady)

Я пишу сопливую лирику,
Это в жизни как будто отрада.
А хотелось бы психоделику
И не знание просто преграда.
Дописать бы свое сочинение,
Может надо, а может не надо.
Все мозги просушить от истерики,
Жить по новому, заново надо! 
(Slimlady)

Чому все так складно?
Не знаю! Пробач!
А серце так зжалось, все більше не плач.
Я знаю це мука, й сама я палач.

Для мене розлука, ти знаєш важка
Тернова основа, тонка як струна.
На серці вляглася, мене вже нема.

І ти десь блукаєш в своїй самоті.
Останній свій вірш, я пишу тобі.
А в телефоні короткі гудки.

Ми більше не разом, ми більше не вдвох
Така ось примхлива буває "Любoff"... 
(Slimlady)