Привіт! Буду радий оцінці мого нового мікса)

здоров, оціни мою працю
pdj.cc/fbdkD
буду безмежно вдячний_)))

Мужик + тебе, цени мой новый трек)

Ман, как тебе треки?

Приветствую!
Вот послушай новый миксец!
Очень приятный, весенний, позитивный SOUND!



Приятного прослушивания!

З.Ы. Спраздниками тебя!:)

Hi DJ!:)
Идейным вдохновителем данной работы стал город Москва! Абсолютно незнакомый для меня город! Все свои эмоции я постарался передать в этом миксе!))
З.Ы. это моя первая работа в стиле PSY!
Приятного прослушивания!

Земляку +

ВЧИСЯ, ВЧИСЯ, ВЧИСЯ!!!!

С Днем Рождения, ман!
Удачи в творчестве!!!

hi оцени если не трудно =)

ДЯКУЮ ТОХА!!!))

++++++++ за творчество)))0

Спасибо ман! =)

- Я помню ту пижамку, которою я обычно носил, когда мне было десять лет от роду. Кажеся, прошол один день. Куда ушло время?
- Продивоядие, которое убивает этот яд, здесь- сказал дон Хуан, лаская землю. - Объяснение магов совершенно не может освободить дух. Взгляните на вас двоих. Вы добрались до объяснения магов, но что вам стого, что вы знаете его. Вы более одиноки, чем когда-либо, потому что без неизменной любви к тому существу, которое дает нам укрытие, уединенность является одиночиством. Только любовь к этому существу великолепному существу может дать свободу духу воина. А свобода-это радость, эффективность и отрешенность перед лицом любых препятствий. Это последний урок. Его всекда оставляють на самый последний момент, на момент полного уединения, когда человек остается лицом к лицу со своей смертю и своим одиночиством. Только тогда имеет смысл делать это.
"Сказки о силе" К. К.

"Балада"
Усе, що має свій початок має і кінець но в часових поїсах існує колисо бутя. Хто, знає ким ти є і будеш завтра, сьогодні ти принц, а завтра - чернь. Чи передсмертні стони в агонії останнього холодного подиху. Ця пісня про розбиті долі, їх не обчислиш як у небесному покрові зорі, ця історія мудрецями і пророками описана поетичним словом. Немов сльози лягають чорним на протерті сторінки, як дні так і ночі мого життя.
Ось так передвоєний час, ще не забули наслідки Версальського договору, а тут і Молотов, генсекретар Джугашвілі- машина для вбивства народу. Голодомор, геноцил,загубив чарівне ліричне слово. Та дар Господній і дух вселив у нас те почуття, яке є вічне як ми і помре коли помремо ми.
Вкрив осінній холод містечко- скупчення знесиленого соціального застою.А вона ті очі як блакить. тендітні ручки, шкіра біла, гладка, немов перлина, волосся бархат русявий. Крізь сірий дим не видно те, що було святим, цей світ у володінні темних сил заполонив її серце. спокуси їли її душу і п'яних днів все більш і більш затьмарив її розум. Та сказати вонам невзмозі тому, хто був змалку поряд.
Все частіш переплітались її бедра, згасала з кожним разом, вона усе втрачала, щот було у ній людського. О срібний місяцю, ти вірний друг мій, і ти хоробрий вітре. Будьте свідками її сповіді.
Ні, ні! Я ні в чому не винна, Бог зі мною, я знаю про що говорю! Так чому ж не брешуть твої очі? І так проходив день за днем, що переростали в тижні, а вони в свою чергу в місяці. І швидкоплинність цих років, немов шрамом на душі розійшлись, як кораблі в бурхливім морі їхні долі. Вона - шизофренія в кінці своїх днів, що приховувала в пам'яті море болі. Одне із них, чоловік - дегенератний гон, друзів гвалтують, а він утішається. В снах поверталася в той момент коли той перший проливав світло на її серце, та тепнр воно розбите, воно розбите...
Наш час постіндустріальний лад, краще не описати цей час- ганджубас. Душа вічна, вона вселилась в плоть іншу. Ще один урок, ще один земний бій, той небесний погляд в ній.Зійшло сонце, ожило місто, як змій готовий до нових подій. Він прокидається в ліжку з коханою, поглядом на неї - очі заплакані, цілу ніч дебати. Почалось з того коли зустрілись підсвідомо втюрились: " Ти гріх повинна сказати у цьому наше щастя !". Палає полум'я сімейного свята, радість і сміх дітей, нещирі розмови дорослих. Пам'ятай! Не відкладай життя на завтрашній день, можливо твій бій останній на цій землі! На повні груди вдихни.Ти вільний! А кохання- божественність твоїх мрій! Не руйнуй їх! Придивись, це ж твоя половинка. розкраєш і затихне серденько!

Прошу вибачення за помилки!

Где облака, там снег земной искупан в страсти й боли и он один как цвет упавшей рози, испит он снежной кожей и прибоем, теплым морем взайдет звезда любви. И нету времени, ни жызни когда ми друг от друга далеко. Ти только жди мечту свою, сред тусклих дней она и есть корабль всех надежд твоих.

уривок.............
У нічному клубі, жарило тілами які створені зближатись. Вони сексо-пільно обміряли один-одного, надіючись , що їх побачутть і остаток цієї музичної ночі проведуть і отверезіють не всебе в ліжку, а у ловеласа. Багато дівчат у такому закладі зраджували своєму коханню, або знаходили новий коротко метраж ний роман. Клуб носив назву »Фараон» і був оздоблений у Єгипицькому стилі.. Стрибтиз і дорогі коктелі валили трінітінкогніто у глибини, де тонус ставав диктатором. Світло-музика проходила скрізь це обглуздане чудовисько на ім`я «нарід» .Це місце для молоді з Золотими буквами їх прізвищ, а точніше батьків.
Стас, вперто валив до столику, відштовхуючи танцюючих. Це був брюнет хорошої постави і вродливими рисами облича, за такими часто впадають жінки. Бізнес мен, офісний Джакомо. Ціле спрямований мужик, у якого все на своїх дистанціях. Та в очах зараз блистіла невпевненість. Краї губ, припідннялсь створюючи щось на подобі скромної посмішки. Він побачив своїх перед входом у ViP, стояв Влад і зажимав набухану тьолу, яка от-от припаде на кормушку. – Тре поговорити!,- Стас штовхнув друга.-Ага! Зараз, йди до всіх, я цю шлюшку відкладу, і прийду- останнє сказав на вухо Стасу. У кімнаті сидів, бомонд, правда жінок цього колективу не було, були тільки дорогі дівчата із організації «Цьомчики». Стас підняв руку -усім вийти! Понятно, дівочки встали і вийшли. – Щось сталось?- зарипів Анатолій, міліардер з 4 років, предки якого загинули в авіо катастрофі. Стас присів і налив собі Хересі, в цей момент війшов Влад, – Давай говори. Владік почісував свій ніс. – Товар прийшов, як домовлялись, а от із цим замовлення на ще кілька пар- офіційно проізніс менеджер холдингу Стас Варкович. Влад уже чисав свфій підборідор- ти пробував?- Так-відповів Стас, і кинув ювелірну коробочку на стіл, Толік потянувся першим, на автоматі затянув дорогу. – ох! Колумбійський- і відкинув голову на крісло.- Влад, треба припенняти, мені стрьомно, товар прийшов і все закручуємось- схвильовано говорив менеджер.- Е, ні! Брати, тут не все так просто якщо ми відмовим вони з нами справи розірвуть і тоді наш бізнес на території Саудівської Аравії бачком злиє, ми контракт не дотримали нас можуть виперти, а ці заставляють йти нам на зустріч. -Еге- про шепотів кайфуючий Толік.